Євгенія – відомий столичний фотограф, дизайнер та архітектор. ЇЇ чоловік Євгеній – ресторатор з багаторічним стажем. Пара виховує двох дітей, Фрею та Матвія, разом з якими вони завітали в Balcony Store, щоб поспілкуватись про сімейні цінності та уміння поєднувати дім та роботу.
Про те, як починається день
Євгеній: я лягаю о 12 ночі і прокидаюсь о 6 ранку.
Євгенія: коли у мене не було дітей, то хотілося спати довше, провести зранку більше часу у ліжку. Але тепер це здається марнотратством, адже стільки всього і хочеться, і треба зробити.
Євгеній: сніданками у нашій родині займається теща. Зазвичай, це бутерброди, сирники з варенням, каші, фрукти, сік. Дружина ж «снідає» кавою.
Про затишок
Євгенія: затишок для мене – це особлива організація речей у будинку. Дизайн, кольори, меблі, текстиль – усе повинне відповідати смаку власника. Простір, де ти мешкаєш, по-своєму живий: він змінюється разом із тобою. Тому я за початкову простоту – дерев’яну підлогу, стіни, колір яких можна легко змінювати залежно від настрою. Наприклад, у нас в будинку дітям дозволяється малювати на стінах, клеїти наліпки. Крім того, я вважаю, що в домі обов’язково мають бути речі з історією, які несуть особливу цінність для родини.
Євгеній: я б не сказав, що ми прагнемо до мінімалізму, скоріше – до «оперативного» простору, який легко трансформувати. Тим паче, як тільки даєш дітям у руки фломастери, мінімалізм перетворюється на максималізм. Тому ми за відсутність надлишкових речей в інтер’єрі.
Про родину
Євгеній: ми з дружиною познайомились, коли мені було 7, їй – 9. Ми дуже багато спілкувались в шкільні роки і пізніше. Потім наші шляхи розійшлись: я поїхав у США і одружився там, Женя лишилась в Україні і вийшла заміж тут. Коли я повернувся, ми майже одразу зійшлися знову, створили сім’ю і народили Фрею.
Євгенія: в цей самий час була Революція гідності, відкривався спочатку перший ресторан, а одразу за ним і другий. Я іноді жартую, що у мене дві дитини – син та донька, і у Жені дві – його ресторани. Через те, що чоловік постійно працює і не визнає жодних свят, у нас поки не склалося якихось сімейних ритуалів. Але я впевнена, що вони обов’язково мають бути, бо несуть в собі певний сакральний зміст, який насичує енергетичне поле сім’ї.
Про те, як поєднувати сім’ю та роботу
Євгеній: зі сторони багатьом здається, що поєднувати усе досить легко, але це не так. Справа в тому, що ми живемо в «пеклі перфекціоніста». Те, що виходить, дратує, бо вдається зовсім не так, як би ми того хотіли.
Євгенія: виховання дітей – це насамперед робота над собою. Потрібно багато працювати, вчитись і аналізувати свої думки, вчинки. Це значна частина життя. З іншого боку, є чоловік зі своїми проектами, де я теж залучена. І в деякі моменти він сприймає мене як працівника, який щось не встигає, або не може виконати завдання «на вчора». Тому поєднувати ці дві іпостасі складно, але ми усвідомлюємо проблеми, а це – половина успіху.
Євгеній: на 4-й день після народження донька вже була у мене в ресторані. Свого часу кожного дня після школи я йшов до батька на роботу – у нього був офіс на Михайлівській. Тому я зростав у ритмі постійної праці, зараз так ростуть і мої діти. Для мене поняття дому та роботи нероздільні. Євгенія: мій чоловік – дуже принциповий. Він дотримується такої думки, що коли ти вже заявляєш про щось світу, то повинен відповідати за це по повній. А наша ресторанна сфера часто грішить тим, що закликає тебе однією пропозицією, а в результаті намагається видати за неї щось зовсім інше. Тому прямота Жені багатьом не подобається. В родині він такий самий: іноді мені хочеться, щоб він або сказав неправду, або взагалі промовчав, але він тримається своїх принципів.
Про домашній фетиш
Євгеній: один великий фетишизм на всю родину – ми нічого не викидаємо, бо це може знадобитися згодом у творчості дружини. Наприклад, нізащо не позбудемося розбитої тарілки чи зламаної клавіатури від синтезатора, бо з неї згодом можна зробити вазонок. Усе, що можна перетворити на елемент декору, рано чи пізно спіткає така доля. Дружина цього не визнає, але я вважаю таке збирання речей фетишем. Зі мною все навпаки – викинув би зі свого простору усе, що тільки можна.
Євгенія: ми живемо за містом, нас оточує багато рослин і мені завжди подобалося якось з ними взаємодіяти – пересаджувати, доглядати (особливо, за сукулентами). В якийсь момент наткнулась на чудові розробки американських дизайнерів, які створили маленьку модель саду прямо у домі. Я зрозуміла, що такий шматочок живої природи може стати своєрідним оберегом для сім’ї. Так народився мій проект Soul Garden Studio. Але оскільки я ще й архітектор, мені захотілося створювати для цих композицій мініатюрні версії меблів, будинків тощо.
Про комфортний одяг
Євгенія: я не прив’язуюсь до домашнього одягу, бо вже через кілька годин він може бути помальований дітьми. Головне – це комфорт.
Євгеній: моя мрія – мати 20 наборів однакового одягу, щоб можна було не роздумувати, що саме одягти сьогодні. Ще один фетиш, який з’явився протягом останнього року – це різнокольорові шкарпетки. Довгий час носив лише чорні: усі вони були різні, але ніхто цього не помічав.
Про відпочинок
Євгеній: для мене найкращий відпочинок це сон. На другому місці – подорожі. Наприклад, влітку ми побували на Кіпрі. Це складно назвати відпочинком у традиційному сенсі, бо я одразу ж перезнайомився з місцевими шеф-кухарями і за 6 днів ми обійшли 20 ресторанів. Врешті-решт, все обернулось роботою. Євгенія: іноді мені хочеться піти з чоловіком до якогось закладу, щоб просто гарно провести час. Але це неможливо, бо Женя куштує страву, віддає її назад офіціанту і просить повернути кухарю зі словами, що або соус не такий, або ще щось не так. Найдивовижніше те, що у нас є купа історій, коли Женя висловлювався надто різко на адресу столичної гастро-тусовки, після чого його починали банити, відмовлялись спілкуватися. А в кінці кінців, приходили до його ресторану, щоб написати поганий відгук. Але куштували страви, підходили до Жені поговорити і згодом ставали чи не кращими друзями. Просто чоловік віддається своїй праці на повну. Наприклад, більшість людей увечері після роботи або йдуть кудись разом, або дивляться вдома фільм. Ми ж переглядаємо стрічки виключно про кухарів, ресторани, їжу. Навіть відпочинок повинен бути зв’язаний з роботою.
Текст: Ксенія Ніколаєва
Фото: Стелла Мельниченко
